У війні проти гітлерівського блоку на суходолі Велика Британія вела безперервні бойові дії починаючи з весни 1940 року, а Сполучені Штати – з осені 1942 року. Тим не менше, відкриття Західними союзниками другого фронту традиційно пов’язують з «Днем Д» – висадженням морського десанту в Нормандії у червні 1944 року. В американських арміях, що переслідували ворога у Франції, Бельгії та Німеччині, служило чимало представників української діаспори, і деякі з них, такі як Ніколас Орешко, проявили дива героїзму, заслуживши найвищу пошану країни, що стала їхнім новим домом.
Ніколас Орешко народився 18 січня 1917 року у містечку Байон, штат Нью-Джерсі, в родині українських емігрантів. У зв’язку із Другою світовою війною його призвали на військову службу. У серпні 1944 року Ніколас прибув до Франції, де у званні майстер-сержанта командував взводом роти «С» 302-ого піхотного полку 94-ої піхотної дивізії. Восени Орешко брав участь у ліквідації оточених угруповань Вермахту, які потрапили у пастку внаслідок швидкого просування американських військ. У грудні 1944 року взвод Орешка разом з іншими стримував останній великий контрнаступ німців на західному фронті в Арденнах.
23 січня 1945 року біля німецького містечка Теттінген Ніколас без підтримки атакував та знищив німецький бункер. Згодом, незважаючи на отримане серйозне поранення, атакував та зруйнував ще одну довгочасну вогневу споруду. Ось як цей подвиг описаний у листі на представлення для нагородження Ніколаса Орешка Медаллю Пошани Армії США:
«Майстер-сержант Орешко, будучи командиром взводу роти «С», брав участь в атаці добре укріпленого опорного пункту противника. Щільним фланговим кулеметним вогнем ворог притиснув війська до землі. З’ясувавши, що кулеметне гніздо, яке загрожує наступу підрозділу, знаходиться у найближчому бункері, майстер-сержант Орешко, незважаючи на зливу куль, власноруч стрімко ринувся до вогневої точки противника, кинув ручну гранату та, відразу увірвавшись на позицію, вогнем з гвинтівки знищив весь особовий склад доту, що вцілів після розриву гранати. Ворожий кулемет з іншої довгочасної вогневої точки відкрив вогонь по сержанту та важко поранивши його у стегно, змусив залягти. Відмовившись залишити поле бою, майстер-сержант Орешко і далі очолював дії взводу, намагаючись продовжити наступ вперед.
Проте кулеметний вогонь впритул змусив вояків залягти перед ворожою позицією. Тоді майстер-сержант Орешко знову діючи самостійно, підповз до позиції противника та атакував його, знищивши ворога гранатою та вогнем з власної зброї.
Незважаючи на значну втрату крові, майстер-сержант Орешко відмовився залишити позицію, поки не впевнився, що бойове завдання взводу повністю виконане. Демонструючи гостроту реакції, рішучість, нестримну сміливість та непохитну відданість своєму обов’язку в ході наступу, незважаючи на запеклий опір ворога й важке поранення, майстер-сержант Орешко знищив 12 німців, не допустив зриву атаки та зробив усе можливе для того, щоб його підрозділ — рота «С» — виконала бойове завдання з мінімальними втратами».
За цей подвиг, 30 жовтня 1945 року, Ніколас Орешко був удостоєний Медалі Пошани Армії США. Офіційне вручення найвищої військової нагороди здійснювалося особисто Президентом США Гаррі Труменом під час урочистої церемонії в Білому домі.
За заслуги під час Другої світової війни українець був нагороджений: Медаллю Пошани Армії США, медаллю Бронзова Зірка, медаллю Пурпурове серце, медаллю За зразкову поведінку, медаллю За Американську кампанію, медаллю За Європейсько-Африкансько-Близькосхідну кампанію, медаллю Перемоги у Другій світовій війні, а також Відзнакою бойового піхотинця.
Від 2011-го і до своєї смерті 4 жовтня 2013 року Ніколас Орешко був найстаршим живим кавалером Медалі Пошани Армії США.