Після капітуляції Японії 2 вересня 1945 року, яка поклала край Другій світовій війні, флот США на Тихому океані не залишився без роботи. Вчорашні союзники швидко стали суперниками, їх протистояння розгорталося в контексті низки громадянських війн у країнах Східної Азії: Китай, Корея, В’єтнам. Серед американських кораблів, задіяних у цих конфліктах, увагу привертав швидкохідний десантний транспорт «Diachenko». Виявляється, своє українське ім’я корабель отримав від матроса, що загинув геройською смертю під час Другої світової.
Алекс Дяченко народився 21 березня 1919 року у місті Хартворд в штаті Коннектикут (США) в родині українських емігрантів. Там пройшли його дитинство і юність. Сполучені Штати вступили у Другу світову війну не одразу. Уряд намагався вберегти країну від жертв у новому глобальному конфлікті, хоча суспільство перебувало у патріотичному піднесенні. Українська діаспора прагнула не відставати від решти і засвідчити свою готовність захищати державу. 24 вересня 1940 року Алекс зголосився добровольцем до ВМС.
Після навчання матроса Дяченка направили служити трюмним машиністом на есмінець «Ербелі». Ще до формального початку війни США з Німеччиною, американський флот допомагав охороняти трансатлантичні британські конвої. У вересні 1941 року «Ербелі» в складі оперативної групи ВМС США забезпечував прохід конвою НХ-150 від берегів Канади до середини Атлантичного океану. Далі конвой передавався під охорону королівського флоту. Захоплений цікавою службою, Дяченко планував поступити до військово-морської академії в Аннаполісі. Він мріяв про офіцерську кар’єру на флоті.
Восени 1942 року було заплановано приєднання США до сухопутних операцій проти Німеччини та її європейських союзників. Операція «Смолоскип» передбачала захоплення Марокко і Алжиру, підконтрольних французькому колабораційному уряду Віші. 8 листопада ударна група американського флоту, зокрема «Ербелі», вогнем артилерійських батарей забезпечувала десантування західної оперативної групи військ у районі порту Мехдія у Французькому Марокко.
Після короткого відпочинку і ремонту у Норфолку, «Ербелі» отримав наказ патрулювати води південної Атлантики. Похід до бразильського порту Ресіфі розпочався 26 грудня 1942 року. Завдання есмінця полягало у перехопленні ворожих суден, які курсували між німецькими та японськими портами.
10 березня 1943-го оперативна група ВМС США виявила німецький теплохід «Карін». Есмінцю дали команду захопити «Карін», на борту якого міг перебувати цінний вантаж. Після перших попереджувальних пострілів німецький корабель зупинився. Діючи за інструкцією, німецький екіпаж «Карін» підпалив свій корабель на висадився на шлюпки. Відлік часу пішов на хвилини. Чотирнадцять добровольців, а серед них і Дяченко, сформували оглядову групу і негайно відправилися на баркасі до палаючого теплоходу. Американські моряки мали загасити пожежу, знайти і знешкодити вибухові заряди, відновити плавучість судна, і головне – відшукати таємні документи та апаратуру. Вони були готові також до збройного опору німців.
Алекс боровся за живучість судна у машинному відділенні. На жаль, йому з товаришами не вистачило часу – кілька потужних вибухів забрали життя сімох героїв. Інші члени оглядової команди були змушені покинути «Карін», який вже було неможливо врятувати від затоплення. Кожного із семи загиблих членів екіпажу «Ербелі» нагородили Срібною Зіркою. На їх честь отримали назви кораблі, що будувалися для флоту США.