На Україні німецькі війська завзято стримували наступ наших військ на великий залізничний вузол і гнали ешелон за ешелоном у бік Німеччини, думали, із хлібом… були вражені: німці вивозили не хліб у голодуючу Німеччину, а знаменитий український чорнозем!
Веніамін Грідін, Герой Радянського Союзу
Суть міфу
Чи нацисти наступали, чи відступали — неважливо: при першій-ліпшій нагоді вони складали в піраміду автомати та бралися до лопати, знімали з землі шар родючого чорнозему та ешелонами відправляли його в Райх.
Факти стисло
Цей міф — напластування дуже різнорідних історій, як-от вивіз до Німеччини сировини, продовольства та остарбайтерів, плани сільськогосподарської колонізації України німецькими бауерами тощо. Натомість в реальності нацисти вели дуже скрупульозний підрахунок награбованого майна — і в жодному звіті земля як ресурс не значиться.
Факти докладніше
Враховуючи «легендарний» стан радянських автодоріг та не дуже щільну мережу залізниць, нема чого дивуватися, що німці постійно мали клопіт із постачанням до військ потрібних матеріалів. У той самий час викопування, завантаження та транспортування землі — це надзвичайно трудомісткий процес, а сама земля, навіть найродючіша, не дає миттєвого економічного ефекту. Відповідно, обираючи між вивезенням марганцевої або залізної руди та чорноземом, нацисти схилялися на користь руди.
У післявоєнні часи декілька дослідників сконцентрували свою увагу на темі награбованих нацистами на сході багатств. Серед них, наприклад, автор з Німецької демократичної республіки Н. Мюллер, українець із Франції В. Косик та багато інших. У жодному дослідженні, базованому на ґрунтовних нацистських архівах, про вивезення з України чорнозему не йдеться.
Незважаючи на загальну поширеність та майже всенародний статус цього міфу, доводиться констатувати, що він є плодом розбурханої уяви «очевидців».
Не було цього. Просто не було.
Сергій Громенко
Про проект “Війна і міф: невідома Друга світова”
Чи дізналися ми всю правду про Другу світову війну за понад 70 років, що минули від її завершення? Багато що з того, що ми знаємо, — насправді міфи, табу та пропаганда, які тягнуться ще з радянських часів.
“Міфи про війну колишню стали зброєю у війні теперішній, – вважає історик Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті. – Тому розвінчання цих міфів важливе, щоб зрозуміти, як було насправді, побачити справжнє обличчя однієї з найбільших трагедій у нашій історії”.
Український інститут національної пам’яті з цією метою реалізував просвітницький проект “Війна і міф: невідома Друга світова”. 15 істориків вибрали 50 міфологізованих сюжетів і розвінчують їх, спираючись на довготривалі дослідження й опрацювання розсекречених архівних матеріалів.
“Війна і міф…” може “розмінувати” кілька десятків міфів про Другу світову війну, що існують у пострадянській колективній пам’яті та були побудовані на фальсифікаціях, маніпуляціях або замовчуванні фактів”, – каже один із авторів проекту історик Олександр Зінченко, радник голови Українського інституту національної пам’яті.
Партнерами проекту “Війна і міф: невідома Друга світова” стали Центр досліджень визвольного руху, Електронний архів визвольного руху, проект “LikБез. Історичний фронт” і Книжковий Клуб “Клуб сімейного дозвілля”.