Михайло Опаренко

Без сумніву, більшість уродженців Києва, які стали солдатами Другої світової війни, служили червоноармійцями. Але Михайло Опаренко не був радянським громадянином. Ще маленьким батьки вивезли його з України – подалі від більшовицького «раю».

Михайло Опаренко народився 21 січня 1915 року у сім’ї банківського службовця. У листопаді 1920-го родина емігрувала до Польщі. Двадцятирічний юнак обрав військову кар’єру – вступив до Школи підхорунжих піхоти. Але його заповітною мрією було небо, тому він декілька разів безуспішно просив про переведення до школи підхорунжих авіації. 18 січня 1937 року Михайло нарешті став курсантом престижної «Школи орлят» у місті Демблін. У червні 1939-го після проходження повного циклу навчання за програмою льотчика-спостерігача, Опаренка направили до військової частини для проходження тримісячної практики.

1 вересня 1939 року з нападу Німеччини на Польщу розпочалася Друга світова війна. Всім випускникам польських військових шкіл достроково присвоїли військові звання. Михайло Опаренко отримав своє перше офіцерське звання — підпоручик. Проте, як син українських емігрантів, він не мав польського громадянства, а тому для подальшого проходження військової служби підписав контракт з військовим міністерством.

Ескадрилья, в якій служив Михайло Опаренко, виконувала бойові завдання з бомбардування гітлерівських військ та ведення розвідки. Усвідомлення польським головнокомандуванням марності опору прийшло 17 вересня, коли на Польщу з тилу напав СРСР. Наступного дня вранці ескадрилья була евакуйована до Румунії. Після короткого інтернування Михайлу Опаренку в січні 1940 року вдалося дістатися до Франції через Югославію та Грецію. Там у вигнанні знайшов притулок польський уряд, і наново формувалося Військо Польське, яке гостро потребувало кваліфікованих авіаційних кадрів.

На цьому переїзди та евакуація не завершилися. У червні 1940 року Франція капітулювала, тому Михайло Опаренко, як і 4,5 тисячі польських військових льотчиків, з рештою військ та урядом перебрався до Великої Британії. Залишаючись польським контрактним офіцером, у липні того ж року він вступив за вільним наймом до Королівських Військово-Повітряних Сил.

Упродовж майже всієї Другої світової війни Михайло Опаренко служив в навчальних частинах, де літав на різних бойових літаках. Надалі його перевели до польського 307-го дивізіону нічних винищувачів, а потім у травні 1945 року до 51-го Осередку бойової підготовки екіпажів, де він як досвідчений льотчик  готував екіпажі нічних винищувачів.

На початку січня 1947 року збройні сили Польщі у Великій Британії були розформовані, тому контрактна служба Михайла Опаренка у польській військовій авіації завершилася. Ще через два роки він був демобілізований також із Королівських військово-повітряних сил.

За свою службу українець був відзначений нагородами різних країн: двічі польським «Хрестом хоробрих», британськими «Зіркою за війну 1939–1945», «Зіркою за Атлантику», «Медаллю оборони» та «Медаллю за війну 1939–1945», а також французькими «Хрестом комбатанта-добровольця», «Хрестом комбатанта» та «Пам’ятною медаллю за війну 1939–1945».

Після завершення військової кар’єри Михайло Опаренко здобув диплом фахівця з англійського конституційного права, закінчивши Кембріджський університет. Декілька років працював у радіокомпанії Бі-Бі-Сі. У 1955 році він перейшов до британського Міністерства закордонних справ, де працював до самого виходу на пенсію. Брав участь в житті організованої української діаспори Великої Британії.

Михайло Опаренко помер 21 квітня 1995 року у місті Челтенхем у графстві Глочестершір і був похований на місцевому цвинтарі.